" Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі"


Вступ

У нинішніх високодинамічних умо­вах розвитку цивілізації підприєм­ництво покликане враховувати людські та соціальні аспекти впливу бізнесу на працівників, споживачів, а також сприяти вирішенню проблем суспільства в цілому. Люди, як прави­ло, очікують від бізнесу не тільки ви­соких економічних результатів, а й істотних досягнень з точки зору соціальної мсти і соціальних інтересів. Підприємці повинні активно діяти в таких сферах, як захист довкілля, охо­рона здоров'я і суспільна безпека, гро­мадянські права, захист інтересів спо­живача тощо. Бізнес має бути соціаль­не відповідальним. Таке бачення йо­го ролі вельми актуальне в умовах України.

1 Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.

Відповідальність бізнесу щодо вирішення соціальних проблем під­тримують політичні і громадські інститути. Це те, що виходить за межі визначених законами вимог або над-вимог. Серед останніх а аспекті соці­альної відповідальності можна виділи­ти основні [1, 175]:

— довгострокові перспективи в соціальне зорієнтованому суспільстві;

— сприятливі умови для бізнесової діяльності, які сприяли б формуван­ню привабливого образу підприємця;

— зміна потреб. Пов'язані з бізне­сом соціальні очікування сьогодні ра­дикально змінилися і залучення ком­паній до вирішення соціальних про­блем стає вкрай необхідним;

— наявність важливих ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;

— моральні норми соціальної по­ведінки підприємця. Як член суспіль­ства він повинен керуватися нормами моралі.

Соціально-економічний досвід роз­винених країн засвідчує, що ринкова економіка базується на економічній етиці, культурі праці і її високій про­дуктивності, наукових методах ор­ганізації праці, обов'язковості парт­нерів, яка закріплена не тільки договором, а й чесним словом підприємця, і грунтується на високих заробітках працівників. Економічна етика ствер­джує верховенство людини над ма­теріальними цінностями, якими вона управляє у процесі виробництва. Без неї неможлива ринкова економіка.

2 Перші практики економічної етики: Г. Форд і М. Вебер.

Першим успішним практиком еко­номічної етики був Г. Форд — під час економічної кризи 1920—1930-х років. Він встановив високу заробітну плат­ню і такі низькі ціни на кінцевий про­дукт, що робітники його заводів мог­ли купити автомобіль, який самі ж і зробили. Це дало йому змогу зберег­ти виробництво. Форд купив земельні ділянки, створив сільськогосподарські товариства, допоміг своїм робітни­кам, пенсіонерам збудувати власні житла, придбати трактори і сільсько­господарські машини, організував на власних заводах продаж споживчих товарів, харчування робітників, за­безпечив їх теплом і паливом. Форд одним із перших залучив робітників у компаньйони через акції, завдяки чо­му вони відчули себе господарями ви­робництва.

Втім, в управлінській ієрархії існу­ють і багато прикладів неетичної по­ведінки керівників, її спричинюють недобросовісна конкурентна бороть­ба, недостатнє заохочення керівників за етичну поведінку, загальне зни­ження значення етики в суспільстві, тиск з боку організації на працівників з метою пошуку компромісу між їх особистими цінностями і цінностя­ми керівників. Дослідження засвідчу­ють, що на прийняття неетичних рішень службовцями впливає насам­перед поведінка їх керівників. Отже, поводячись етично, керівник може підняти етику поведінки підлеглих на новий якісний рівень.

Не секрет, що сьогодні частина економіки нашої країни знаходиться в тіні, багато коштів, які могли б відчутно поліпшити соціальне стано­вище народу, переводяться в подат­кові сховища за кордон. За таких об-

Ставим говорити про соціальне орієн­товану ринкову економіку не дово­диться. Проте Україна прагне будува­ти саме таку — соціально орієнтова­ну економіку, а отже, її успіхи на цьо­му шляху будуть прямо пропорційні рівню досягнень українського бізне­су на ниві соціальної відповідальності. Господарство — основна сфера життєдіяльності людини та її взаємодії з природою, створення і споживання базових людських цінностей. Саме в господарській діяльності відбувається становлення людини, її перетворення з біологічного організму в соціально­го індивіда й особистість. Людина бе­ре участь у господарській практиці, де реалізуються ЇЇ природні і духовні сили. Тому при філософському аналізі господарства як фактора виробництва обмежитися згадкою про людину, за­лишивши за межами розгляду її при­страсті, бажання, потреби, тобто все те, що, власне, і робить її homo sapi­ens, буде неправильним.

Специфічного філософського ас­пекту проблема людини набуває тоді, коли ми наголошуємо на особливій ролі трудової етики у функціонуванні й розвитку господарських систем. Із відкриттям М. Вебером ролі трудової етики, трудової мотивації в станов­ленні господарства проблема набуває також і практично-філософського змісту. В наших умовах вона акту­алізується у зв'язку з тим, що в XXI століття ми ввійшли з недостатньою трудовою і етичною мотивацією жит­тя і праці. Це змушує визнати, що ста­ру, традиційну, трудову етику ми за­лишили в ЗО—80-х роках минулого століття, а нової не створили. На­томість запропонували трудову есте­тику, яка могла активно спонукати до праці лише за умов насильства. Сьо­годні треба створити трудову етику, яка відповідала б трудовому сус­пільству. Етичні питання є продуктом реального господарського життя, і від них не можна абстрагуватися, адже во­ни — суть господарювання.

Вияви господарського безладдя і негараздів свідчать, що господарське життя не організовано розумно і раціонально, що йому бракує мораль­них засад. Моральна краса несумісна з користолюбством, корупцією і вза­галі з будь-якими злочинами проти людей. Діловий успіх — це своєрідний іспит не тільки інтелігентності, а й моральної культури підприємця. Діло­вий успіх високоморальної, тим біль­ше релігійної людини, визначається не прибутком, а служінням ближньо­му. Домінування матеріальних інтересів і стосунків у людському суспільстві, за словами В. Соловйова, є лише випадком поганої життєвої філософії, яка в дійсності не грун­тується ні на чому. Засадою лиша­ються загальні вимоги розуму й совісті, підвладні вищій — моральній — основі господарського життя.

3 Стан етики бізнесу в економіці нашої країни.

Одна з актуальних проблем сього­дення — роль і значення бізнес-стики — етики індивідуальної праці та особистої відповідальності. Вона по­стає нині в ширшому і гострішому соціально-історичному контексті. Йдеться про формування трудової етики сучасного суспільства, яка при­ходить на зміну традиційній; інакше кажучи — про формування еко­номічної людини з новими стимула­ми до праці й новою трудовою моти­вацією. Приголомшливо, але факт: найчудовіші ідеї наших нинішніх еко­номістів сьогодні розбиваються, як правило, об той же здавна не поміче­ний камінь спотикання: бракує людини-хазяїна, котра з ентузіазмом бе­реться за справу, орієнтуючись на ад­ресовані їй економічні реформи.

Сьогодні очевидно, що економічна реформа, з якою спочатку пов'язува­ли всі свої надії радикально настроєні вітчизняні економісти, буксуватиме, допоки на допомогу їй не прийде ре­формування моральних основ нашо­го світогляду, не виникне трудова мо­тивація нового типу, котра відповідає умовам сучасного українського сус­пільства. Моральність —це сфера най­простіших і водночас найглибших відносин людей, що визначають їх мотивацію і поведінку. Без неї, без її простих законів (а для цього потріб­но насамперед відновити їх у спо­конвічних правах) ми навряд чи про­сунемося вперед в інших галузях жит­тя. Тільки з моральним реформуван­ням наша господарська, політична і правова реформи нарешті дадуть ре­зультати.

В основу раціональної дії людини-господаря Вебер поклав етику христи­янства. У християнстві, за його слова­ми, немає ніякого релігійного тлума­чення світу як цілого. Це, по суті, етичне вчення, яке орієнтує діяльність у світі, але не дає теологічного тлума­чення. Ця етика, орієнтована на внут­рішній світ людини, і є моментом внутрішнього переконання. Вона не містить жодних табу щодо дійсних чи бажаних умов діяльності у світі. Але такс етичне розуміння християнства Вебер не вважає результатом особис­тих можливостей. Для нього воно — закономірне, послідовне, продумане,

Раціональне. Ідея раціональності трактується Вебером не тільки як фак­тична, неминуча вимога, а й як фун­даментальна умова відповідального морального поводження в сучасному світі. Раціональність не є ні чимось да­леким і зовнішнім щодо релігії, ні тим, що має замінити її в дусі про­світительських уявлень [З].

Щоденну управлінську діяльність у кожній організації здійснюють кон­кретні менеджери і виконавці від­повідно до своїх функцій і посадових обов'язків, які можуть бути зафіксо­вані у документах (посадових інструк­ціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені керів­ники добре знають: жодна найдетальніша інструкція не може визначи­ти всі аспекти дій. Тому нерідко всу­переч інструктивним документам чи постановам вони керуються власними уявленнями і цінностями під час ви­конання тієї чи іншої роботи. Йдеть­ся про етичні аспекти менеджменту, котрі відображають надзвичайно важ­ливий механізм його взаємодії з суспільством.

4 Форми поведінки, яким в США дають різні етичні оцінки

Далеко не завжди одні й ті ж вчин­ки, дії, форми поведінки отримують однакову етичну оцінку — в різних країнах вони розцінюються по-різно­му. Скажімо, американське законо­давство хабарі вважає злочином. А проте так звані підмазки — випла­та певних сум іноземним державним чиновникам американськими ком­паніями з метою прискорити прий­няття потрібних їм рішень — не вва­жається злочином, мало того — нерідко вони не оподатковуються, тобто напівпідпільні подачки готів­кою не враховуються при оподатку­ванні: ці витрати спрямовуються на прискорення митних формальностей, дрібні подарунки, чайові тощо, на­томість не можуть використовуватися на підтримку збуту або, наприклад, започаткування нового бізнесу. Ви­нятком із цієї практики є хіба що ви­плати, що порушують Закон 1977 ро­ку Про корупцію у справах з інозем­ними організаціями, який було прийнято після того, як з'ясувалося, що великі суми були передані високо­поставленим іноземним чиновникам у зв'язку з продажем американських літаків.

Інший приклад типової стичної проблеми стосується дотримання ан­тидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами Ук­раїни, що експортували в 1996 році майже півмільйона тонн сталевого ви­сокоякісного вуглецевого обрізного

Листа на суму близько 200 млн. До­ларів. Департамент торгівлі Сполуче­них Штатів у результаті антидемпінго­вого процесу, ініційованого амери­канськими компаніями General Steel Co і Gulf States Inc, увів із 1 лип­ня 1997 року нові ставки ввізного ми­та для наших підприємств: для Азовсталі — 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти — 238%. Наші менеджери і політики, причетні до цих процесів, це несподіване рішен­ня розцінили як несправедливе. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7—10%. Здавалося б, підстав для того, щоб вважати ціни на українську металопродукцію демпінговими, немає. Од­нак американська сторона мала свої аргументи. По-перше, українські підприємства близько 100 тис. Тонн металопродукції поставляли через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратсь­кими поставками. Це негативно по­значилося на іміджі українських під­приємств. Нині фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує. По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає право американському департаменту торгівлі вдаватися до широких вольностей що­до визначення реальних цін. Тому нині одне з першочергових питань — надання вітчизняній економіці ста­тусу ринкової. А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінго­вої процедури українська сторона на­магається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у США роз­глядають іще кілька питань стосовно дотримання українськими постачаль­никами вимог антидемпінгового зако­нодавства цієї країни. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері міжнародного бізнесу [4, 69—70].

Етика — система моральних прин­ципів, яка зобов'язує відрізняти правильну поведінку від хибної. А саме розуміння бізнес-етики бага­то в чому залежить від системи за­гальних і особистих моральних цінно­стей менеджерів та виконавців. Важ­ливо розрізняти внутрішню етику ор­ганізації та етику її взаємовідносин із навколишнім середовищем. Стосовно організаційної етики, то її аспекти за­значені у поширеному в США тесті на етику організації. Що ж до зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то вона

Визначається вимогами, яких дотри­муються у своїй діяльності провідні міжнародні компанії.

Можна навести чимало факторів, які спонукають до неетичної по­ведінки. Серед них — недостатність законодавчої та нормативно-право­вої бази, значний обсяг тіньової економіки, конкурентна боротьба, що примушує нехтувати етичними мірку­ваннями, прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі ко­ротші періоди, тобто в кожному квар­тальному звіті, відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників, загальне зниження ролі етики в суспільстві, певний тиск на рядових працівників з боку організації чи установи з метою пошуку ком­промісів між їх цінностями і ціннос­тями вищого керівництва, низькі мо­ральні якості членів суспільства.

5 Роль банкіра в ступені благополуччя всіх учас­ників економічних відносин.

Цілком закономірно постає питан­ня про можливості поліпшення етич­ної поведінки. Такі можливості є і, як свідчить досвід зарубіжних країн, вони доволі значні, адже пов'язані з соціально-політичним життям сус­пільства. Щодо цього надзвичайно важливу роль відіграють політичні партії, органи влади і державного уп­равління, громадські організації (зо­крема товариства споживачів), насе­лення. Не меншу роль відіграє інстру­ментарій поліпшення етичності по­ведінки в організаціях: етичні стандар­ти (кодекси), що описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівни­ки банківських установ. Зокрема, Ко­декс честі українського банкіра про­голошує: Цивілізований ринок є еко­номічною основою гармонійного роз­витку сучасної правової держави. Не­можливо уявити собі розвинуту країну без банків. Банки, об'єднуючи як своїх клієнтів виробника, продавця і споживача, значною мірою виступа­ють охоронцями комерційної моралі. Вони природно заохочують чесність, пунктуальність, підприємливість і за­суджують безпечність, азарт та марно­тратство. Від дій банкіра суттєво зале­жить ступінь благополуччя всіх учас­ників економічних відносин.

У своїй професійній щоденній діяльності банкір утверджує:

обов'язковість. Банкір тримає слово. Його слово цінне і надійне. Банкір бездоганний у додержанні правил гри;

чесність. Банкір не бере участі у незаконних та аморальних справах, вживає заходів, щоб не допускати їх;

повагу до інтересів клієнтів.

Банкір цінує інтереси клієнта як свої власні. Це — запорука успіху та доб­робуту всіх;

надійність у збереженні таєм­ниць. Банкір надійно зберігає конфіденційні відомості, довірені йому іншими особами чи організаціями;

коректність. Банкір утримується від дій, що наносять шкоду будь-ко­му. Він визнає лише чесну конку­ренцію як засіб боротьби за лідерство. Банкір коректний у словах і діях;

відповідальність. Банкір несе відповідальність перед людиною, суспільством, природою. Він не ке­рується особистими, груповими чи відомчими інтересами, якщо вони су­перечать законам суспільства або за­гальнолюдським цінностям;

гуманність. Банкір підтримує тра­диції національного підприємництва, благодійність та милосердя. Він допо­магає нужденному, використовуючи всі наявні можливості;

єдність і солідарність у міжбанківських відносинах. Банкір дотри­мується принципів єдності, солідар­ності, взаємодопомоги, стверджує дух корпоративності та довіри у стосунках з іншими банкірами [5, 72—73].

Бізнес-етика тісно пов'язана із соціальною відповідальністю. Йдеть­ся про певне добровільне реагування організації на соціальні проблеми.

6 Соціальна і юридична відповідаль­ність, як складова сучасної моделі бізнесу.

Соціальна і юридична відповідаль­ність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідаль­ності має свої критерії та рівні.

Хоча проблема соціальної відпо­відальності виникла ще наприкінці XIX — початку XX століть, стосовно неї досі не вщухають дискусії. Часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнес­мен у виробництві сталі — видав у 1900 році працю Євангеліє процві­тання, де виклав доктрину капіта­лістичної благодійності, згідно з якою прибуткові організації повинні жерт­вувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. Доларів у соціальні програми і побу­дував більш як 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий амери­канський бізнесмен Джон Д. Рокфел­лер пожертвував 550 млн. Доларів і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'я­зання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Прибічником ідеї соціальної відпо­відальності ділових організацій був також Роберт Вуд — президент торго­вельної фірми Сіре Рьобакенд К, який у звіті за 1936 рік нагадував своїм

Акціонерам про соціальні зобов'язан­ня організації.

Чимало прикладів участі бізнес­менів у розв'язанні соціальних про­блем можна навести і з вітчизняної практики. У минулому підтримка ми­стецтва, створення бібліотек, бла­годійність тощо посідали важливе місце в діяльності українських про­мисловців, банкірів, представників ділових кіл. І все ж до 50-х років XX століття такі вчинки були швидше ви­нятком, дивацтвом. Бізнесмени пе­реважно орієнтувалися на прибуток і задоволення інтересів власників. Ши­роковідомий вислів американського залізничного магната Вільяма Вандервільда: До біса народ! Я працюю на акціонерів, оприлюднений восе­ни 1918 року газетами Нью-Йорк Тайме і Нью-Йорк Геральд, відо­бражав позицію переважної більшості бізнесменів і політиків. Уважно при­дивившись до нашого сьогодення, можна оцінити актуальність зазначеної вище тези для багатьох представ­ників українського бізнесу і політики.

Висока соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній, і навпаки — нехтування нею звужує можливості їх успіху. Це дало змогу сформулювати залізний закон відповідальності, згідно з яким у довгостроковій пер­спективі ті, хто не використовує наяв­ну владу з користю для суспільства, ризикують втратити її. Втім, деякі ук­раїнські бізнесмени, не знаючи цьо­го закону, доходять аналогічних вис­новків.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що соціальна відповідальність вно­сить чимало змін у менеджмент ор­ганізації. По-перше, виникає потреба визначити відповідні пріоритети сто­совно кожної базової сфери діяль­ності: виробництва, маркетингу, інформаційних зв'язків, корпоратив­ної філософії тощо. По-друге, істотно змінюються основні функції менедж­менту щодо планування, організації,

Комплектування штатів, мотивації, керівництва, комунікацій, контролю. По-третє, принципових змін зазнає сама філософія бізнесу, яка ево­люціонує відповідно до інноваційних ідей та явищ постійно оновлюваного світового співтовариства.